З-поміж найбільших зимових свят чи не найвеселішим та найочікуванішим був день Андрія, 13 грудня, коли, за українським звичаєм, сільська молодь збиралася в одній хаті на так званих «великих» вечорницях, влаштовуючи там усілякі забави та гульбища.
✨Зараз це свято ми святкуємо 30 листопада за новим календарем.
Власне, саме свято відзначається на честь апостола Андрія Первозванного, якого вважають не лише покровителем української церкви, а й шанують як засновника Києва.
3 давніх-давен славилася Україна таким звичаєм, як ворожіння у ніч на Андрія. Ця давня традиція – прекрасний витвір людської фантазії, призабутий сьогодні. Повернули йому життя у Тернівському ЗДО та організували справжні українські вечорниці.
А які ж вечорниці без калити? Згадайте: «Я буду калиту кусати! – А я буду по губах писати!». І хоча майже всім дісталося на горіхи від пана Калитинського, та бажаючих скуштувати калиту не бракувало.
…Шана і пам’ять нашим бабусям, мамам та й усьому нашому невмирущому народові за той безцінний скарб, що залишили для нас та наших нащадків. А нашим дітям– за те, що повернули до життя один із таких чудових звичаїв та обрядів.
